Павло зупиняється біля вікна, де пил тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5591, 5592. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на камін, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
5591 | 5591 |
5592 | 5592 |
5593 | 5593 |
5594 | 5594 |
5595 | 5595 |
5596 | 5596 |
5597 | 5597 |
5598 | 5598 |
5599 | 5599 |
5600 | 5600 |